«Коли Грегор Замза прокинувся одного ранку від тривожних снів, виявилося, що він перетворився на гігантську комаху. Підняв голову і побачив свій коричневий живіт, розділений на жорсткі дугоподібні сегменти, на яких ковдра ледь трималася й збиралася зісковзнути» – із цього вражаючого, дивного, але напрочуд кумедного тексту Кафка починає свій твір «Перетворення». Грегор Замза стає об’єктом ганьби для своєї сім’ї, аутсайдером у власному домі, квінтесенцією відчуженої людини. Його фізичне перетворення стає метафоричним образом, що відображає внутрішній стан та стосунки в родині. У романі підіймаються теми самотності, втрати ідентичності та безперервної боротьби індивіда з соціальними нормами. Унікальний стиль Кафки, його вміння створювати атмосферу метафізичного страху викликає роздуми щодо природи існування та відносин індивіда зі світом.
Іван Нечуй-Левицький, Іван Франко, Авґуст Стріндберґ, Семен Скляренко, украй уважний до деталей, тому маємо змогу до дрібниць уявити собі той час, просто-таки зануритися в атмосферу другої половини ХІХ ст.: які люди були