Надзахідне сонце. Повість і коротка проза

Збірку відкриває повість «Надзахідне сонце» (1947), що посідає центральне місце в творчому доробку письменника. У ній, на тлі занепаду аристократичного роду і згасання традицій витонченої Японії, розповідається історія поневірянь представника столичної богеми повоєнного періоду — декадента й бунтівника, який насправді прагне любові та душевного спокою. До збірки також увійшла мала проза різних періодів творчості письменника, а саме: дебютне оповідання «Поїзд» (1933), автобіографічний есей «Сто видів Фуджі» (1938), оповідання «Феєрверк» (1942) та останній твір — «Вишні» (1948). У цих різних за жанром і проблематикою текстах невиправний романтик і скептик, шукач істини і зневірений крамольник складає епізоди свого життя у невигадливі «побутові» сюжети, відчайдушно намагаючись вписатися в ритм тогочасного японського суспільства та збагнути його цінності. Сфокусована на внутрішньому світі автора проза насичена (само)спостереженнями та до подиву відвертими, глибокими і часом іронічними роздумами письменника про емпатію, довіру, щирість, самотність, підкорення долі та прийняття.