Книжку відомого кінознавця і педагога, професора Оксани Станіславівни Мусієнко присвячено дослідженню популярних жанрів екранних мистецтв: фентезі, вестерну та фільму нуар. Авторка розглядає процес становлення цих жанрових утворень, їхню еволюцію від відвертої розважальності до набуття ознак творів високого мистецького ґатунку. Зазначається, що фентезі, вестерни та фільми нуар, не втрачаючи своєї експресивності та видовищності, розкривають нові можливості для авторського висловлювання і стають майданчиком для сміливих творчих експериментів. Особливий акцент зроблено на тенденціях, що найвагоміше проявляються в сучасному прочитанні цих жанрів. У розділі «Кіно великої пригоди» досліджуються вестерн і фентезі, які глибоко вкорінені в архетипах колективного позасвідомого та використовують мотив «подорожі героя». Аналізуються кіновтілення «Артуріани», міфопоетичний світ Джона Толкіна («Володар перснів») та епос Джорджа Мартіна («Гра престолів») крізь призму середньовіччя. Окремо вивчається феномен Анджея Сапковського («Відьмак»), зокрема, його польська та міжнародна (Netflix) екранізації. Що стосується вестерну, то розглянуто його зародження, еволюцію, міфологічні основи (зокрема міфи жінки, коня, зброї), вплив спагеті-вестернів та «ревізіоністський» вестерн у творчості Квентіна Тарантіно та братів Коенів. Розділ «Фільм нуар» присвячено «чорному фільму», що виник із детективу, трилера та гангстерського фільму, але перемістив фокус уваги на внутрішній світ персонажів. Досліджуються витоки нуару, його зв’язок із німецьким експресіонізмом та американським hard-boiled детективом. Аналізується образ «фатальної жінки» («чорної вдови») та архетип злочинця-інтелектуала. Висвітлюється стилістика нуару (low-key освітлення, довгі діагональні тіні), а також його французьке обличчя, включно з поларами Мельвіля та впливом на «нову хвилю». Розглянуто і пізні форми – неонуар. Книжку адресовано як фахівцям-кінематографістам, так і широкій читацькій аудиторії.
4.50
