Теорія нації

Вітчизняна націологія має багато достойників, але більшість із них досі відомі лише вузькому колу фахівців. Серед таких постатей особливо вирізняється Лев Ребет — крайовий провідник ОУН, лідер так званих «двійкарів», талановитий теоретик і досвідчений практик українського націоналізму. Його монографія, яку тримає у руках читач, є ґрунтовним дослідженням явища нації і може слугувати підручником для всіх, хто цікавиться державно-політичними й соціологічними проблемами. Ребет наголошує на кількох ключових чинниках формування української нації: автохтонність (етнічне ядро), релігію (православну віру), мову та самобутні традиції, носіями яких були нижчі верстви — міщанство, частина дрібної шляхти, ремісники. Лише з появою власної незалежної військової сили, козацтва, суспільна організація набула завершеного вигляду і здобула здатність ефективно захищати національні інтереси. Аналізуючи досвід сусідніх європейських народів, Ребет підкреслює, що українська нація може існувати і розвиватися вільно лише у власній, самостійній державі. Його концепція передбачає народний, демократичний суверенітет, який народжується стихійно, «знизу вгору», і дисциплінується завдяки широкому впливу культурних та соціальних традицій. «Нація — це передусім стихія згуртованого народу. Це змагання і спільність волі. Це також історична спільнота, яка має найбільшу інтенсивність впливу, а людина належить до неї всім своїм єством і всіма сторінками свого життя. З цієї причини нація — це тривка і природна форма людського життя», — робить висновок Лев Ребет, демонструючи глибину і практичне значення своєї концепції.