Кисла вишня

Казка починається з Аґнес. Коли Аґнес втратила власну дитину, її запросили до великого маєтку доглядати за немовлям місцевого лорда. Проте з дитям щось не так: нігті ростуть занадто швидко, шкіра пахне землею, а в очах видніється темний ліс. Дитина виростає з хлопчика в юнака, тоді стає чоловіком, і весь час за ним ніби ходить назирці… чума. Дерева всихають від коріння, плоди гниють на гілках, місто повстає проти нього. Чоловік бере дружину, яка народжує йому сина. Але трагедія повторюється знову й знову, і зрештою сім’я усвідомлює, що це саме вони сіють довкола зло. Дружина за дружиною, смерть за смертю, пошесть за пошестю — кожна жінка, якої торкається чоловік, стає примарою. Примари зливаються в хор, який із відчаєм кличе оповідачку, поки вона намагається розповісти — у нашому дуже реальному світі, — що ж насправді з нею сталося. Примари погоджуються в одному — у тій неспростовній істині про чоловіка, цього могутнього пана, який кохав їх і одна за одною прирікав на загибель: якщо підеш — помреш, але якщо помреш, то залишишся. Приголомшливий і незабутній дебютний роман Наталії Теодоріду «Кисла вишня» порівнює вікові системи гендеру й влади, досліджує старі виправдання поганих чоловіків і заплутані причини, через які ми залишаємося в путах чудовиськ, яких любимо.