Суспільна (колективна, соціальна) пам’ять уже давно стала визнаним об’єктом дослідження соціальних наук. Міждисциплінарний характер досліджень привів до функціонування в сучасній науковій літературі з проблеми пам’яті визначень з різними конотаціями, які водночас піддаються осмисленню з нових позицій сучасного моменту відтворення. Сьогодні парадигма пам’яті становить значний інтерес, що засвідчує, зокрема, і книжка професора Вроцлавського університету М. Ґольки «Суспільна пам’ять та її імпланти». На підставі теоретичної рефлексії праць істориків, соціологів, антропологів, а також емпіричних даних дослідник із Польщі запропонував власну синтетичну картину роздумів на тему пам’яті. Автор визначає суспільну пам’ять як все те, що існує з минулого у сьогоденні; тобто це, насамперед, знання, яке стосується минулого певної спільноти і впливає на її теперішню життєдіяльність. При цьому, коли певні носії пам’яті підлягають знищенню, з’являються імпланти пам’яті. В інтерпретації польського науковця – це створені вторинно і постфактум будівлі, записи, картини, фільми тощо, які повинні або заповнити прогалини пам’яті, або відтворити її чи створити заново, в іншій формі, яка відповідає сучасній історичній політиці спільноти чи радше її влади. Книжка адресована соціологам, історикам, культурологам, політологам, філософам, міжнародникам, а також усім, хто цікавиться студіями пам’яті та змістом і комунікаційними засобами втілення пам’яттєвого дискурсу.
Сергій Громенко, Ярослава Верменич, Олексій Мустафін, Ігор Гирич, Віктор Брехуненко, Дмитро Вирський, Мирослав Волощук, Андрій Галушка, Андрій Домановський, Світлана Каюк, Евеліна Кравченко, Євген Синиця, Ігор Чорновол