Останній день

Микола Хвильовий (1893—1933), один з основоположників пореволюційної української прози, писав про себе: «Я належу до того художнього напрямку, який зараз не в моді, — я… романтик!».До видання увійшли твори М. Хвильового останніх років його життя. Панівним у тогочасній літературі був метод соцреалізму. Проте твори Хвильового мають ледь помітні прояви сатири та дошкульної іронії, подекуди й елементи психологічних конфліктів. Герой оповідання «Щасливий секретар» — справжній служитель партії, він не має ні батьківського, ні родинного почуття, однак щасливий. У творі «Останній день» письменник вирішив показати, що навіть із персонажа-робота, бездушного автомата, можна до певної міри зробити «живу» людину. До голосу майстра слова, який збирався вивести українську літературу на європейський шлях, тоді вже ніхто не дослухався…У серії «Рідне» також вийшли друком збірки М. Хвильового «Сині етюди», «Я (Романтика)», «Вальдшнепи», «Досвітні симфонії».