Вони приходять убивати: більшість — за гроші, хтось — за «імперську ідею», хтось — щоб вибратися нарешті з тюряги, а дехто просто тому, що так наказав місцевий фюрер. Вони прикривають свою ницість і мерзенні злочини символами, які їм самим здаються великими — пушкін, балєт бальшого тєатра, тєльняшка вдв і руская православная церковь… Втім, їхня глибинна сутність, їхня інтимна анатомія значно складніша чи, власне, простіша. Вони — безхребетні, настільки просяклі продуктами напіврозпаду тоталітарної імперії, що майже втратили людську подобу. Натомість перед нами, немов у божевільному мареві, проходять процесією «Самовар-самоходка», «Дуелянт-реваншист», «Перекотиполе», що свастикою котиться світом і зупиниться лише там, де впреться у власну смерть. Саме таким постає рашизм у візуальних рефлексіях Віталія Кравця, в серії, що народилася під час повітряних тривог у перші дні повномасштабного вторгнення як своєрідне особисте психологічне укриття, однак переросла у щось більше — у спробу впіймати й виразити у наших ворогах те, що не вкладається в слова, а отже, може бути висловлене тільки образами.
Славінська І., Ірина Славінська, Юрій Андрухович, Катерина Ботанова, Ольга Герасимʼюк, Лариса Денисенко, Ірена Карпа, Андрій Куликов, Іван Леньо, Сергій Лещенко, Юрій Макаров, Марʼяна Садовська, Наталка Сняданко