Історія світу в 100 предметах

Історію пишуть переможці? Якщо так, то вона вкрай суб’єктивна. А що як історію оповідатимуть реліквії та експонати тих часів? Що про минуле людства розказало б олдувайське рубило? А монета Александра Македонського чи голова Будди з Боробудура? Вікторіанський сервіз або кредитна картка? Значно більше, ніж здається спершу.Саме завдяки такому погляду на історію з’явилася ця книжка. У ній дослідник Ніл Макґреґор розповів історію світу не через чітку хронологію, а за допомогою 100 предметів з Британського музею. Вік експонатів — від двох мільйонів років до нашого часу, географія — увесь світ.Для кого книжкаДля широкого кола читачів, всіх, хто хоче поглибити свої знання у всесвітній історії, а також осмислити події сучасності, вивчаючи найвідоміші експонати Британського музею.Про автораНіл Макґреґор — історик і журналіст, у 2002–2012 роках — директор Британського музею. Отримав орден «За заслуги» від королеви Єлизавети ІІ (2010). Завдяки його зусиллям на ВВС вийшла серія радіопередач про історію світу в 100 предметах.ВідгукиКнижка показує, скільки всього ми можемо дізнатися про минулі культури з того, що вони залишили. Макґреґор додає пізнавальні оповіді до кожного об’ єкта. В «Історії світу в 100 предметах» багато інформації і сюрпризів. — KirkusЩоб показати загадковість і важливість історії, автор зробив більше, ніж академічні монографії. — Sunday TimesЦитатиЯк мумія може розповісти про торгові відносини ЄгиптуМумії — типово єгипетський феномен, але сировини, добутої тільки в цій країні, для його виготовлення було б замало. Виділяючи і досліджуючи потрібні для муміфікування матеріали, можемо порівняти їхній хімічний склад із речовинами, знайденими в різних частинах Середземномор’я, а відтак реконструювати торгові шляхи, якими матеріали доставляли в Єгипет. Наприклад, на поверхнях деяких саркофагів є чорний смолистий бітум. Хімічний аналіз показує, що його привезено з району Мертвого моря — за багато сотень кілометрів на північ. Як нам відомо, єгиптяни не завойовували тих земель, отже, бітум мали купувати.Що знаряддя праці кажуть про добування їжі першими людьмиНещодавно ми виготовили кам’яний чоппер за приблизно такою самою технологією, яку могли використовувати люди в ущелині Олдувай. Я спробував зішкребти м’ясо з печеної курки — вийшло дуже легко і швидко, а потім одним ударом розбив кістку й дістав кістковий мозок. Але чоппером зручно і здирати кору з дерев та чистити коріння, яке потім теж можна з’їсти. Перші люди, які використовували такі сікачі, мабуть, самі не були мисливцями, вони користувалися здобутками інших тварин. Чекали, поки лев чи леопард уб’є жертву, підповзали до неї із сікачем, надирали собі м’яса, видобували кістковий мозок, а тоді насолоджувалися зірваним протеїновим джекпотом.