Два трактати про правління

Для нас Джон Лок є батьком політичного лібералізму, а для Англії XVII століття філософ був прискіпливим відчайдухом, що підірвав абсолютистську систему. Спочатку він долучився до Славної революції 1688 року, а потім написав працю, у якій поставив під сумнів божественність влади монарха. Ба більше, аргументував, що влада залежить від людської волі й підпорядковується природному закону.Кому знадобиться книгаШирокому колу читачів, всім, хто хоче розібратись в сутності і походженні влади, а також у правах людини разом з класиком політичної думки.Чому варто прочитатиЙого погляди змінили устрій низки країн, у тому числі і США: американські ідеї свободи беруть початок із філософії Лока. І хоч праця вже пережила три століття, вона досі актуальна. Особливо для українців, які знайдуть у «Двох трактатах про правління» і «своє»: причини Революції Гідності.Про автораДжон Лок — англійський мислитель, один із чільних представників емпіризму і Просвітництва, ідеолог і учасник Славної революції 1688 року, державний діяч. Навчався у Вестмінстерській школі в Лондоні, вивчав філософію і медицину в Оксфорді. Є одним із найвпливовіших філософів Нового часу, чиї ідеї актуальні й нині.ВідгукГоловний знак Локового генія — не вченість і логіка, а незрівнянний здоровий глузд, із яким він зводив докупи головні погляди — у філософії, політиці, моралі та освіті. Вдаючись до цих простих, тверезих і воднораз переконливих тверджень, він передавав їх далі у XVIII століття, де вони стали матрицею, з якої виросла пізніша політична філософія як Англії, так і континенту. — Джордж СебайнЦитатаПро ставлення до правителівОстаннім часом постало серед нас покоління людей, які радо лестять правителям, маючи на думці, що лише їм належить божественне право на абсолютну владу: тож нехай усі закони, за якими їм надано повноваження для правління, а також усі умови, згідно з якими вони приймають свою владу, будуть такими, як їм заманеться; а також і їхні зобов’язання дотримуватися цих законів, — дарма що вони так міцно скріплені врочистими клятвами та обіцянками. Вони наче спорядили військовий похід супроти будь-якого правління, підірвавши підвалини людської спільноти задля служіння найшвидшому зиску.Про невід’ємне право власностіОскільки земля і всі нижчі створіння спільні для всіх людей, кожна людина має власність у своїй власній особі. Її фізична праця і старання її рук, можемо сказати, належать власне їй. І коли вона вилучає щось із загального стану, в який помістила її природа, то завдяки власній праці прилучає до неї щось таке, що виключає її із загальної власності всіх інших людей. Ця праця є беззаперечною власністю працівника, тому ніхто, крім нього, не має права на те, що було приєднано завдяки праці: принаймні тоді, коли цього в достатній кількості залишено для спільного користування інших.