Очима Заходу. Самодержавство і війна

Між виходом есею «Самодержавство і війна» (1905) та роману «Очима Заходу» (1911) минуло шість років. І навіть попри, здавалося б, великий часовий розвив, ці роботи Джозефа Конрада звучать в унісон. Вони об'єднані «російською тематикою» і авторським дослідженням політичного насильства, яке часто задля свого виправдання використовує високі ідеали. Джозеф Конрад спочатку в есеїстичній, а потім у романній формі намагається простежити, як відбувається виродження шляхетних ідей у вбивчі. В «Очима Заходу» йдеться про осиротілого петербурзького студента Кирила Разумова. Він живе у час суспільної смути, коли тісні кола анархістів плетуть змови проти немилосердного самодержавного режиму. Їм вдається завдати тяжкого удару, вбивши очільника Репресивного комітету — пана де П. У вирі цих подій живе Разумов, який дуже хотів би мати тихе працелюбне життя в тіні самодержавства, але одна випадковість руйнує ці мрії, штовхаючи його на шлях політичних інтриг, знайомств у Женеві й складнощів вибору, знайомих Раскольнікову. Ці тексти разом з «Таємним агентом» і «Ностромо» формують корпус так званих політичних романів автора.