Довгоочікуване продовження роману «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» Містечко Вісл-Стоп занепало, проте пам’ять про нього — а передусім про кафе «Зупинка», що наче стало душею громади, — й надалі живе у серцях його колишніх жителів: Бада Тредґуда, Іджі Тредґуд, Дот Вімз та інших. Вона єднає їх на відстані, спонукає залишатися на зв’язку крізь роки та допомагати одне одному в біді. А потім продовжує існувати в їхніх нащадках, перетворюючись на мрію — відродити Вісл-Стоп. І можливо, одного дня їхня мрія стане реальністю… Чарівливий роман, у якому так і хочеться смакувати героїв та їхні взаємини, і до того ж щедро приправлений надією та натхненням. New York Journal of Books