Елегії вигнанця

Елегії грецького поета Теогніда (VI ст. до P. X.) — це емоційна реакція аристократа-вигнанця на перемогу нового класу — незнатних, але грошовитих людей. Глибокий песимізм межує тут зі світлом і жагою життя; ностальгійна тональність — із карбованою афористичністю. У зіставленні з Гомеровими поемами, «Біблією античної давнини», збірник Теогніда справді можна вважати її «катехизисом».