Мауліна Шмітт. Моє зруйноване королівство

Життя — велетенський млинець. Життя — велетенський млинець. Разок солоденький, разок солоненький! Мауляндія — справжній рай: чагарники й бутони розпускаються, бджоли гудуть, сонечко смалить, котики граються, муркотять і ловлять комах прямо у польоті… І це було колись. Тоді як винуватець усієї цієї історії скоїв найбільшу помилку у своєму житті, про яку ще не раз пошкодує. Чому мама і Той чоловік розійшлися? Мама відповідає, що вони перестали розуміти одне одного. Бла-бла-бла! Мене це просто дратує. Тож доведеться усе взяти в свої руки і вигадати справжній план. План повернення Мауляндії! Цитата з книжки: Колись було, тоді ми мали все. Квартира на четвертому поверсі. Над нею — лише темне, дещо моторошне горище, де від одного промінчика світла до іншого витанцьовував пил. Де, мабуть, у нічній темряві, боролися одне з одним голуби, миші, привиди та монстри — ті, кому тут щось належало, ті, що були тут повелителями. Посеред ночі, коли не можеш заснути, тут було чути маленькі кроки, човгання, воркування, злети та приземлення, шастання та стукіт, скочування та біганину, а потім ставало спокійно і лише тихо спадав пил. У нас було чотири кімнати, і моя була найбільшою. Я найменша у сім’ї, і, ясна річ, потребую багацько простору для зростання. У нас було вісімдесят чотири вазони та балкон з полуницями, фото на стінах і приховані під кожним столом картини молодої художниці (Це я!), яка б одного дня могла стати відомою.