Гімни і трени. Українська геральдична та пропам’ятна поезія XVI–XVIII ст.

У книжці зібрані понад 200 давніх геральдичних віршів та панегіриків, перекладених сучасною українською мовою В. Шевчуком. Тексти української геральдичної поезії доповнювали зображення гербів меценатів, прикрашали звороти титульних аркушів українських стародруків, а тексти панегіриків друкувалися окремими виданнями малими тиражами. Присвячені найвидатнішим постатям, що мали значний вплив на культурне життя ранньомодерної України, тексти української геральдичної та панегіричної поезії віддзеркалюють ті ідеали та ціннісні орієнтири, що були притаманні еліті українського суспільства XVI–XVIII ст. Унікальність української геральдичної та пропам’ятної поезії полягає також в тому, що ці тексти видавалися як на теренах України (в Острозі, Дермані, Рохманові, Львові, Києві, Луцьку, Чернігові та Почаєві), так і за її межами (в Кракові, Вільнюсі, Вієвісі та Кутеїні), демонструючи єдність української та західноєвропейської культурної традиції. Саме від західноєвропейської книжкової культури давні українські друкарі запозичили практику присвячувати видання впливовим особам, що були дійсними чи потенційними меценатами книговидавничих підприємств. Зібрані та перекладені В. О. Шевчуком тексти розпорошених по різних збірках та виданих малими тиражами віршів презентують раніше недоступні для широкого кола читачів вершинні твори різномовної поезії українського бароко, написані староукраїнською, польською та латинською мовами. Видання проілюстроване оригінальними сторінками першодруків, які репринтним способом відображають оригінали текстів першоджерел.