Симон

Ситуація трагікомічна: на похорон до старого муляра Симона сходяться чотири жінки, чотири його великі кохання. А біля труни вже сидить законна дружина, наміряючись побиватися як порядна вдова… Ось так із першої сторінки до останньої переплітаються сміх і горе, вірність і зрада, холод і тепло в історіях звичайних жителів вірменського містечка Берд. Проте крізь усю оповідь лейтмотивом проходить щось вище, що, ніби море, піднімається хвилею й затоплює серця. Неймовірна за силою хроніка переплетених доль, кожне слово якої сповнене любові до людей, від визнаної майстрині художнього слова, авторки знаменитої «Манюні» Наріне Абґарян — те, що залишається в серці назавжди. «Поки він прибирав, Меланія курила на веранді, струшуючи попіл у святкові чоловікові черевики. Жили, загалом, душа в душу». «…нав’язливе співчуття здатне ранити навіть сильніше, ніж крижана байдужість». «…кожному, абсолютно кожному судилося заплатити відповідну до своєї провини ціну».