Поза часом (Мірки та лекала)

Культурологічні есеї швидко старіють. Те, що було сказано нібито хвацько і влучно, може втратити і хвацькість, і влучність вже за рік. Або й за два. А за три роки — напевне. Усе тече, все змінюється. Але в цій збірці йтиметься про те, що не старіє і те, що не вмирає. Про вічне, про те, що не йде...