Республіка занепаду. Ідеологія французького інтеґрального націоналізму за Третьої республіки

Франція, чия культура зазвичай асоціюється з раціоналізмом, свободою і толерантністю, перетворилася наприкінці ХІХ століття на алхімічну лабораторію, де інтелектуали невтомно експериментували з почуттям національного занепаду, породженого поразкою у франко-пруській війні й тривогами соціяльної модернізації. Сплав, який утворився в результаті цих експериментів, дістав назву інтеґрального націоналізму. Сенс цієї доктрини полягав у критиці культури Модерну та його політичного проєкту –демократії. Протистояння інтеґральних націоналістів і ліберального режиму Третьої республіки тривало сімдесят років. За цей час зерна інтелектуальної традиції проросли квітами десятків різноманітних структур і в підсумку принесли химерний плід – режим Віші. Отже, французький досвід інтеґрального націоналізму є показовим: у Франції ця ідеологічна доктрина втілилася у великій кількості організаційних форм і перетворилася на основу державної політики.