Ще раз про любов до свого: «Збручеві бесіди»

У цій книжці – роздуми про вічне, до яких у часи глибоких, передусім воєнних потрясінь, якоюсь мірою, і розумом, і серцем, долучається кожна людина. Йдеться ж, коли важимо життям, – про добро й зло, про любов і ненависть, страх і надію, про мужність, що є сукупністю плеканих античними моральних чеснот. На цих сторінках – і їхні сентенції. Як і тих, хто черпав із самих джерел, – голоси Сковороди, Шевченка, Франка... Особлива увага тут – мові, якою живиться, повниться й освячується любов до свого, глибинного, рідного.